І ніхто ще й досі остаточно не знає, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів. Світ мав би розколотись надвоє, сонце мало б перестати світити, земля – перевернутися – від того, що це було на Землі.
Із чорної далини цих років вістять голоси очевидців про страшну трагедію українського народу, охоплюють спазми болю душі живих. Та в цих голосах нема крику, нема розпачливої жалоби – є тихе, скорботне виповідання баченого й пережитого, Слова розпуки німіють – нема вже сил для емоційного виплакування горя. Це горе – за межами болю, за межами моралі.
Голодомор 1932-1933
1932-1933 роки…Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. Голодомор… Це страшне слово від якого холоне тіло, перестає битися серце.